Територія палацу і парк

Розташований на півдні від Варшави Вілянівський палац і парк завершує серію королівських резиденцій, зведених на краю мальовничого схилу Вісли. Літня резиденція короля Яна III орієнтована на головну вісь, що визначає характерне барокове планування з палацом, розташованим між двором і з садом. Композиція була розширена послідовними власниками, в першу чергу Станіславом Косткою Потоцьким, і перетворилася на обширний ландшафт з численними історичними елементами. Комплекс площею 45 га містить різноманітні стилі будівель, садів і парків: Північний сад, Бароковий сад – розділений на дві тераси, Трояндовий сад, два ландшафтні парки – Північний і Південний та Оранжерея.

Передній план перед палацом

Передній план перед палацом

Територія перед двором палацу складається з чотирьох кварталів, обнесених цегляно-керамічною стіною та засаджених рядами дерев. Широка центральна алея є початком головної осі, що йде на захід, яка за правління короля Яна III перетворилася на 400-метровий водний канал, який розпливався перед навколишніми полями та Варшавським укосом. Наприкінці XVIII століття квартали були прорізані трипроменевою алейною системою, т. зв. гусяча лапка, яка використовувалася у французькому стилі дизайну. Протягом наступних двох століть квартали були доповнені декількома спорудами, які існують і донині: символічна усипальниця – мавзолей Потоцьких і господарський будинок доглядачів (нині каса музею), будинок Ланчі і дім Шеничувка (тепер вілла Інтрата). Внутрішньому двору палацу передує рів з цегляною підпірною стіною та барокова брама з кам’яними фігурами Марса та Венери, що символізують війну та перемогу.

Двір

Двір

Спочатку королівський двір поділявся на дві частини: вхідний двір для господарських потреб  і парадний двір, безпосередньо прилеглий до палацу. Їх розділяла кам’яна огорожа з гербами Собеських, натягнута між крилами палацу. У XIX столітті цей простір був об’єднаний і прикрашений великим овальним газоном, оточений під’їзною дорогою. Винятковими прикрасами двору є старовинні магнолії та монументальна дрібнолистяна липа. Додатковим акцентом, що демонструє мінливість пір року в садах палацу, є велика клумба, густо засаджена різнокольоровими запашними рослинами. Головний вхід до садів веде через кам’яну перголу з воротами, які зустрічають гостей латинською цитатою Горація: «Ducite solicitae quam iucunda oblivia vitae». Текст спонукає відвідувачів забути про повсякденні життєві турботи та відпочити в саду.

Північний сад

Північний сад

Теперішнє геометричне оформлення створене на місці плодового саду, де король Ян III вирощував фруктові дерева, овочі та трави. У XVIII столітті його замінили декоративним садом. Сучасне планування об’єднує елементи композиції XVIII-XIX століть: регулярне планування ділянок, оточених невисокими живоплотами з самшиту, заповнених декоративними газонами, конусоподібними тисами, клумбами та декоративними орнаментами. Центральним елементом саду є фонтан, увінчаний фігурою міфологічного Тритона, що тримає ріг. З півночі сад обмежує ряд грабів з нішами для кам’яних лавок, а зі сходу – металева пергола, засаджена липами та плющем, каркасна конструкція для майбутньої реконструкції альтанки Ельжбети Сенявської. У західній частині саду знаходиться гай Академос, спроєктований у XIX столітті, як тихе місце для відпочинку та споглядання. За статуями Яна Кохановського та Францишка Карпінського, польських поетів, які оспівували чарівність сільського життя, розташована овальна площа з напівкруглою кам’яною лавою.

Бароковий сад

Бароковий сад

Найстаріша частина пам’ятки в стилі бароко поділена на дві частини: Верхню та Нижню тераси, композиція яких підпорядкована головній осі схід-захід, що йде до Вілянівського озера. Сучасна форма Верхньої тераси відноситься до плану XVII століття, розробленого королівським архітектором Августином Лоччі. Сад, розбитий у вигляді видовженого прямокутника, має шістнадцять кварталів, оточених живоплотами та прикрашених квітковими бордюрами, грабами та орнаментами із самшиту. Серед культивованих рослин можна зустріти типові для бароко види: півонії, паска, нарциси, тюльпани, дзвіночки, айстри, лілії та дельфінії. Барокову композицію доповнюють апельсинові дерева та екзотичні рослини в дубових горщиках, пофарбованих у біло-зелені смуги, встановлені влітку на вулиці. Оригінальний сад XVII століття також містив фонтани. Оскільки їх зовнішній вигляд не визначено, то позначено лише контури  цегляними конструкціями. Не збереглися також старі позолочені скульптури та мармурові вази, які в даний час замінені на барокові статуї з пісковика, привезені в середині XX століття з палацу в Бжезінці в Нижній Сілезії. Їх розміщення в саду та міфологічна символіка є вираженням хвали чеснот короля Яна III і королеви Марії Казимири. Оригінальне скульптурне обрамлення надають фігури Йоганна Христостомуса Редлера, які прикрашають балюстраду садових сходів. На них зображені ангелики, що символізують чотири стадії кохання (відповідно: страх, поцілунок, байдужість і сварка), ангелики зі сфінксами та квітковими кошиками, а також алегорії чотирьох пір року. За ними Нижня тераса з садом, що відображає барокові форми. Чотири геометричні квартали прикрашені конусоподібними тисами та квітковими бордюрами. Все це огороджено боскетом, компактним насадженням дерев у формі обрізаних стінок рядів. Регулярно перетинаючись з алеями, вони відкривають краєвиди на Вілянівське озеро та створюють тихі садові місця. Вздовж Вілянівського озера проходить широка набережна, звідки відкривається мальовничий вид на протилежний берег.