«Salvator mundi», придбаний для Вілянівської колекції Станіславом Косткою Потоцьким як твір Леонардо да Вінчі; фото В. Гольніцький

На першому поверсі Вілянівського палацу зараз можна побачити чудові картини з колекції, започаткованої Станіславом Косткою та Олександрою Потоцьким, зокрема знаменитий «Salvator Mundi» («Спаситель світу»), що колись вважався роботою самого Леонардо да Вінчі.

Виставка живопису якомога точніше відслідковує колекціонерські захоплення Станіслава Костки Потоцького, який під час своїх численних подорожей Європою відвідував найважливіші художні галереї та надихався їхніми колекціями. Його туристичні щоденники свідчать про те, що вже на етапі закупівлі картин різних історичних епох він планував вигляд своєї галереї. У  блокноті з копіями підписів художників (Steganographie des Peintres) Потоцький оцінює досягнення художників, присуджуючи їм бали за чотирма напрямками: композиція, малюнок, колір та експресія. Вілянівська колекція, оприлюднена Олександрою та Станіславом Костками Потоцькими у 1805 році не є випадковістю, а є виразом ґрунтовно розробленої концепції колекціонування, реалізованої у відповідному середовищі, з повагою до історичної королівської резиденції. У створенні колекції були задіяні не лише матеріальні ресурси, а й інтелект, знання та емоцій.

Що ми бачимо в галереї? Роботи художників із кола Леонардо да Вінчі, в тому числі незвичайна версія Спасителя світу, придбана до 1798 року як робота самого майстра, а також близько споріднений з ним Луїні (два амури - фрагмент однієї більшої картини). Крім того, картини Андреа дель Сарта, Сіми де Конельяна та Яна Госсарта Мабюза (кілька зображень Мадонн).

Значну колекцію складають роботи, пов'язані з майстернею Рубенса, можливо, закінчені руками майстра. Чудовий образ Мадонни з немовлям виділяється з-поміж інших. Не менш цікавим є подвійний портрет святих Пепіна і Бегі – глибоке психологічне дослідження двох людей у ​​вишуканих середньовічних костюмах. Зворушлива картина «Смерть Сенеки» показує драму свідомого відходу великого мислителя. Тенденція живопису, в якій використовуються сильні контрасти світлотіні, започаткована Караваджо, представлена ​​двома картинами Яна Лівенса, розміщеними по обидва боки від комина. Заслуговує на увагу невелике, але зі смаком уявлення про творчість Лукаша Кранаха Старшого та його майстерні – «Дівчина з незабудками», «Лукреція та Саломія» з головою Івана Хрестителя. Ідеальні пейзажі, представлені в галереї, найчастіше представлені роботами з кола Ніколя Пуссена, нагадують про міфічну країну щастя і процвітання – Аркадію.